Донечка... Моє яскраве і ніжне сонечко... Скільки радості, щастя, тепла і любові пов'язано із твоїм ім'ям, із твоєю посмішкою, лагідним дотиком твоїх долоньок, що тримають міцно-міцно моє серце... Скільки недоспаних ночей, скільки хвилювань і гордості за перше сказане слово, перший крок, перший малюнок. Ти так кумедно складала губенята, промовляючи напам'ять перші вірші й казочки. Усе у цьому світі обертається навколо тебе, моє любе сонечко. Ти Всесвіт, осяяний мерехтливими зорями. Ти весняний свіжий вітерець, який грається листочками дерев і ніжно співає колискову квітам.
        Чи пам'ятаєш ти свій перший віршик, написаний так несміливо, першу казку, перше оповідання? Ти дорослішала, і разом з тобою ставали більш досконалими  малюнки, нариси та есе. Їх назбиралася ціла тека,   і великий зошит із замальовками до твоїх творів. По них можна вгадати твій настрій, думки, радощі і печалі.

        У твоїй кімнаті живе неповторний дух дитинства, іграшок і цукерок, змішаний із ароматом парфумів та квітів. Дивно спостерігати твоє перевтілення. Моя маленька дівчинка виросла.  Тобі підкоряється комп'ютер, хоча я й досі не можу втямити, відкіль у тебе такий хист. Твоя енергія дає сили і моєму серцю. Доню, дякую тобі за те, що ти даєш мені крила!!!

       У тебе попереду ціле життя і хочеться, щоб воно було щасливим.

Листаю, доню, твій альбом дитячий…
Роки летять, мов тополиний пух,
Тебе ще вчора запевняла наче:
Ти знай, що мама – твій найкращий друг.

Моя маленька, ти така доросла!
До тебе сонце й місяць прихилю!
Вже власна мудрість у тобі проросла,
Ти певна будь, що я тебе люблю.

Де б не лягла твоя дорога-доля,
Не забувай ріднесенького краю.
Чи з краю світу, чи з близького поля
Ти пам’ятай, я так тебе чекаю!

У час, коли до вічності відбуду,
У будь-яку складну життєву мить
Моя душа з тобою, рідна, буде.
Лиш вір, що мама завжди захистить.