Школа чи університет – це місце, де на людину звалюється величезна кількість інформації. Більше того, раз на півроку на екзаменах від тебе вимагають сконцентруватись і "згадати все". І безліч прочитаних книг, і прослуханих лекцій, і величезну кількість термінів, визначень, правил, формул, дат і фактів.
Як ефективно вчитись і пригадувати вивчене, радить Євген Мірошниченко, бізнес-тренер, психолог, президент Асоціації практичних психологів.
Існують спеціальні техніки запам'ятовування великих обсягів інформації. В основі кожної лежить структурування інформації та «зв'язування» її з вже наявними знаннями. Це називаютьмнемотехнікою (mnemo ‑ пам'ять). Мнемотехніки базуються на створенні зв'язків (асоціацій) між новим, і тим, що вже відомо. Вони, як правило, орієнтовані на великі обсяги інформації, які інакше, як «нанизуванням» за одним принципом у пам'яті, засвоїти не можна. Чим більше людина знає, тим простіше «асоціює» нову інформацію.

Основні ідеї для запам'ятовування

Відділення перших букв для формування нової фрази (наприклад, порядок кольорів у спектрі ‑ «Чи Омелько Жити Зможе Без Своїх Фантазій», як українська версія звичного «Каждый Охотник Желает Знать, Где Сидит Фазан»).
Створення вірша, який за допомогою рим або ритму допомагає запам'ятовувати (наприклад, запитання частини мови ‑ прислівників ‑ російською: «Где? Куда? Когда? Откуда? Почему? Зачем? И как?»).
Використання парних асоціацій - через паралелі, символи або співзвуччя (наприклад, правило з російської мови: «Надевать одежду ‑ одевать Надежду»).
Метод Цицерона – розстановка фактів або понять усередині певного приміщення, розташування їх у просторі (як на поличках) і зв'язування з розставленими в приміщенні предметами. Згадуємо обстановку разом із вивченим матеріалом.
Ще одна форма мнемотехніки ‑ ейдотехніка (з грец. ‑ «образ») більше спирається на створення яскравих візуалізацій, перетворення інформації в цілісні образи. Головний інструмент ейдотехніки – це створення візуального конспекту (шпаргалки). Це те, що людина сама виробляє на основі почутого або прочитаного ‑ перетворений, «переварений» матеріал, утілений у чомусь: конспекті, схемі, малюнку тощо.
Тому можна запам'ятовувати таким чином: замальовувати свої думки й образи за мотивами отриманої інформації. Для запам'ятовування творів – зображати інформацію у вигляді «будиночка», розташовуючи на третьому поверсі інформацію про жанр, стиль і літературний напрям тексту; на другому ‑ дані про автора, історію створення та роль твору в історії; на першому ‑ сюжет, композиція та персонажі.

Для дослівного запам'ятовування текстів – зображати кожне слово якимось зрозумілим символом, який легко можна відновити в пам'яті (як, наприклад, в наборах смайликів). Запам'ятовувати вірші теж стає дуже легко, як, наприклад, цю поезію Максима Рильського:

Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і може більше не прийду.

Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста,—
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.

Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.



Як працює наш мозок?

Те, що не має сенсу, ми забуваємо. Мозок за день сприймає нескінченно багато всього, проте може згадати тільки те, що вважає за потрібне. Переконати себе в тому, що певні дані тобі знадобляться, надати засвоєнню інформації сенс ‑ значить змусити мозок повірити в те, що це потрібно неодмінно запам'ятати.
Пам'ять прив'язана до емоцій. Якщо вивчення чогось для тебе каторга, то й засвоювати інформацію непросто. Корисно створити позитивний настрій, приступаючи до підготовки до іспитів. Наприклад, налаштуйся на те, як ти прекрасно відпочинеш увечері після іспиту‑ це підніме тобі настрій.
Рветься нитка, а не канат. Факти й дані, зв’язані між собою, краще запам'ятовуються й як би витягають один одного. Таким чином пов'язаний з окремих «ниток» «канат» дає більше шансів нормально скласти іспити.
Кращі супутники нормальної пам'яті ‑ сон і відпочинок. Ударна невсипуща підготовка не просто не сприяє запам'ятовуванню, а й навіть шкодить. Уся справа в фізіології: нервовий вузол ‑ результат засвоєння мозком нової інформації – має обрости так званою мієліновою оболонкою, щоб існувати якийсь час. А росте цей шар у періоди відпочинку, найкраще – уві сні. Для цього, до речі, існують перерви між уроками або парами. Тому найкраще перед іспитом гарненько виспатися.
Ресурсам потрібно відновлюватися. Знову-таки на рівні фізіології мозку: щоб імпульси передавалися між нервовими закінченнями, потрібні певні речовини-медіатори. Їм властиво вичерпуватися та через якийсь час відновлюватися. Тому в один момент ми просто перестаємо щось запам'ятовувати. Щоби скоріше поповнити сили (і свої, і свого мозку), відпочинь. Корисно, до речі, з'їсти шоколадку ‑ вона допоможе відновитися ще швидше.
Наш мозок пам'ятає дуже багато чого, але доступ до цієї інформації обмежений. Інформація звалена в купу, а внутрішній бібліотекар лінується її шукати. Правильно організовуючи роботу мозку (пам'яті) ми полегшуємо собі майбутнє.
Сподіваємося, що ці поради допоможуть усім, на кого чекають іспити, тестування або контрольні, покластися не тільки на вдачу, а й на свою пам'ять.

Євген Мірошниченко, бізнес-тренер, психолог, президент Асоціації практичних психологів