ХНАТОБ - одна из главных достопримечательностей Харькова. 
С давних времен гости города считали обязательным посетить Харьковскую оперу. 
Сегодня ХНАТОБ верен традициям и идет в ногу со временем. Под крышей этого уникального архитектурного сооружения проходят самые лучшие оперные и балетные спектакли, концерты, выставки и другие мероприятия культурно-досугового характера. В больших фойе и салонах выставляют свои работы мастера искусств, художники, ученые, конструкторы. В различных помещениях театра проходят семинары, научные конференции. 
ХНАТОБ - центр культурной жизни и любимое место отдыха харьковчан и гостей города.

Заметно расширяются жанровые границы музыкального театра, помогающие обрести разумный компромисс между популярной классикой и элитарным искусством для немногих. Примеры такого рода: балеты Олега Николаева в формате неоклассики и джаза ( «Блюз„, „Танго нашего двора“, „Академиявдохновения“); спектакль „Тайный брак“ режиссёра Алексея Коломийцева, Концерт для маэстро с оркестром (музыкальныйруководитель обоих проектов Владимир Гаркуша).

Событийным моментом в биографии театра, явилось присвоение ему высокого и обязывающего звания "Академический“ в марте 2003 года. Обнадёживающим дополнением к нему послужило открытие в Днепропетровске в 2004 г. филиала Харьковской консерватории, позднее получившего статус Днепропетровской консерватории. Всё сказанное внушает веру, что уникальное искусство единственного в Приднепровье театра оперы и балета не канет в Лету.

Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької сьогодні - це великий творчий колектив, що має великі творчі здобутки, і, насамперед, це турбота про збереження сценічного життя української оперної і балетної класики. У репертуарі театру зараз 10 українських музично-сценічних творів. Важливо підкреслити, що такої кількості українських вистав немає в жодному аналогічному театрі України. Щодо опер зарубіжних композиторів, то більше десятка вивчені мовою оригіналу: "Отелло", "Аїда", "Травіата", "Набукко", "Бал-маскарад" Д. Верді, "Тоска", "Богема" і "Мадам Батерфляй" Д. Пуччіні, "Сільська честь" П. Масканьї та "Паяци" Р. Леонкавалло - італійською, "Кармен" Ж. Бізе - французькою, "Страшний двір" С. Монюшка - польською, "Іоланта" - російською.

Історія Національної опери України була започаткована у 1867 році, коли у Києві, одному із значних адміністративних центрів тогочасної Російської імперії, після довгих клопотань перед урядом відкрили постійно діючу оперну трупу. З'явився перший поза столицями — Петербургом і Москвою – музичний театр.
Взагалі артистичні традиції в Києві сягали сивої давнини. Про це відомо із билинного циклу, де описуються скоморохи-танцівники і акробати, які виступали при дворі князя Володимира Великого. У XVII -XVIII ст. великою популярністю серед киян користувався аматорський театр студентів Києво-Могилянської академії. Не дивиною були в Києві й музичні концерти. У 1805 році (за іншими даними - у 1803-му) там, де зараз розпочинається Хрещатик і знаходиться Український дім, з'явилася будівля, яка відразу стала епіцентром культурного життя Києва. Це був перший київський Міський театр на 470 місць (архітектор Андрій Меленський). 

Театральна Одеса веде свою історію практично з моменту заснування міста. Театр опери та балету по праву можна назвати старійшиною серед цілого ряду його культурних установ. Одеса отримала право будувати театр у 1804 році (ставши третім містом з театром в Російській імперії), а в 1809 році він був уже зведений. Автором цього проекту був відомий французький архітектор Тома де Томон, автор ряду будівель в Петербурзі. Саме цю будівлю відвідував О. С. Пушкін під час свого перебування в Одесі в 1823-24 роках.